Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ)
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.
Дитина в ДБСТ:
•зберігає статус сироти або позбавленої батьківського піклування та користується всіма відповідними пільгами;
•перебуває у ДБСТ до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення нею 23-річного віку.
Прийомні батьки і батьки-вихователі — це особи, які взяли на виховання і спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Особливості утримання дітей в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу:
1.При влаштуванні дітей у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу за вихованцями зберігається право на житло і майно, що їм належить. За їх збереження до досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки і піклування;
2.Держава надає родинам, які беруть на виховання дітей, матеріальну і соціальну підтримку;
3.Вихованці прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу перебувають на державному забезпеченні;
4.Кожен місяць батькам виділяються кошти на харчування вихованців, виходячи з натуральних норм їхнього забезпечення, придбання для них одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книг, інвентаря й устаткування, а також кошти на оплату комунальних послуг;
5.Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу отримують грошове утримання за виховання дітей;
6.У випадку прийомної родини такі виплати не передбачені;
7.Фінансування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей відбувається з відповідного місцевого бюджету.
Не можуть бути прийомними батьками і батьками-вихователями особи:
• визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;
• позбавлені батьківських прав;
• колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені права через неналежне виконання покладених на них обов’язків;
• за станом здоров’я не можуть виконувати зобов’язань щодо виховання дітей (інваліди I – II групи, особи, які мають глибокі органічні ураження, алкогольну і наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства);
• з якими на спільній житловій площі проживають члени родини, котрі мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства.