Таємниця усиновлення: зберігати чи ні?
Збереження таємниці усиновлення – питання настільки інтимне й особисте, що навіть говорити про нього хочеться пошепки.
Тема усиновлення давно є улюбленим сюжетом «мильних опер» і фільмів. Зазвичай у них про своє усиновлення герої дізнаються вже в дорослому віці, на ґрунті чого зав’язується інтрига, а закінчується все традиційно щасливо. Набагато складніше з цим у реальному житті.
Перед усиновителями стоїть ряд запитань: чи говорити дитині про усиновлення, якщо так, то в якому віці, і чи варто розповідати їй про біологічних батьків, якщо така інформація є? Усі ці питання дуже складні й важливі як для батьків, так і для дитини. Крім того, в усиновителів виникає багато страхів на цьому ґрунті. Як сприйме всю цю ситуацію син чи донька? Чи не виникне в дитини бажання шукати біологічних батьків? Чи зможе вона, як і раніше, комфортно почуватися в сім’ї після розкриття таємниці? Ось чому більшість батьків відтягує час і намагається якомога пізніше повідомити дитині правду. Однак завжди знаходиться «добра» людина, яка в один «прекрасний» день розповідає дитині про її усиновлення.
Таємниця усиновлення передбачає охорону законом цієї інформації, але це теж нічого не значить. У цілому, з таємницею пов’язано багато проблем і труднощів. Батькам доводиться обмежити колишнє коло спілкування, іноді вони навіть змушені переїхати в інше місто або країну.
Психологи впевнені, що страх батьків щодо поганого ставлення з боку дитини до них після відкриття правди про її походження марний. Тому спеціалісти рекомендують повідомити цю інформацію якомога раніше, наприклад, у той момент, коли малюки люблять ставити традиційне запитання: «Звідки беруться діти?». А ось підлітковий вік навряд чи підійде для таких одкровень. Якщо ж батьки намагаються взагалі ігнорувати всі запитання дитини, пов’язані з цією темою, то їй буде важко психологічно. Подібна травма негативно вплине на її душевний стан надалі.
За матеріалами сайту pan-ta-pani.com.